Викладено зміст документу "Бібліометричні показники та аналіз дослідницьких систем: методи та приклади", підготовленого у 1997 році Управлінням з науки, технологій та промисловості ОЕСР. Охарактеризовано головні бібліометричні бази даних, основні бібліометричні індикатори, їх значення для застосування у статистиці та наукознавстві.

Розглянуто сутність поняття високі технології, проблеми його інтерпретації, класифікації та квантифікації. Проаналізовано світові тенденції розвитку високотехнологічних галузей таких країн, як Корея, Тайвань, Сінгапур, Китай. Акцентовано увагу на проблемах визначення потенційних можливостей вітчизняних промисловых підприємств щодо організації випуску конкурентоспроможної на зовнішньому ринку високотехнологічної продукції. Подано перелік вітчизняних високотехнологічних товарів, оцінено стан зовнішньої торгівлі України продуктами високих технологій за окремими номенклатурними позиціями. Увагу приділено формуванню інформаційно-статистичного інструментарію оцінювання високотехнологічних виробництв і пріоритетним напрямкам державної підтримки передових вітчизняних технологій.

Рассмотрены сущность понятия высокие технологии, проблемы его интерпретации, классификации и квантификации. Проанализированы мировые тенденции развития высокотехнологических отраслей таких стран, как Корея, Тайвань, Сингапур, Китай. Раскрыты проблемы определения потенциальных возможностей отечественных промышленных предприятий по организации выпуска конкурентоспособной на внешнем рынке высокотехнологической продукции. Подан перечень отечественных высокотехнологических товаров, оценено состояние внешней торговли Украины продуктами высоких технологий по отдельным номенклатурным позициям. Уделено внимание формированию информационно-статистического инструментария оценки высокотехнологических производств и приоритетным направлениям государственной поддержки передовых отечественных технологий.

Розглянуто сучасні підходи щодо визначення міжнародного трансферу технологій та уточнено трактування цього поняття. Виділено основні інформаційні джерела статистичних даних про загальносвітові тенденції у сфері науки та технологій. Наведено відомості основних вітчизняних користувачів статистичних даних про стан міжнародного трансферу технологій в Україні. Зазначено необхідність усунення суттєвих відмінностей у системі міжнародних стандартів показників, класифікації та методів збору статистичної інформації з цього питання в практиці вітчизняної статистики.

Висвітлено сучасні проблеми інтерпретації поняття високих технологій (ВТ). Запропоновано його трактування. Вперше в Україні сформовано перелік високотехнологічних товарів (ВТТ) за Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності для проведення моніторингу й аналізу вітчизняної зовнішньої торгівлі ВТТ та їх оцінки в порівнянні з іншими країнами. Для визначення реальних позицій української промисловості на світовому ринку ВТ рекомендовано розглядати загальний експорт України за двома показниками - вітчизняних товарів і реекспорту. Визначено площини системного аналізу ВТ в Україні та завдання, виконання яких має передувати такому аналізу.

Сформовано нове трактування змісту міжнародного трансферу технологій. Це поняття містить дифузію технологій, технологічне співробітництво та технологічну комунікацію між країнами, що охоплює процес навчання, розуміння, використання та відтворення технології. Висвітлено існуючі погляди стосовно ролі статистичного моніторингу передачі технологій на світовому рівні в процесі формування науково-технічної та інноваційної політики розвинутих країн. На підставі структурно-функціонального аналізу вітчизняних урядових, наукових та комерційних організацій визначено структуру основних користувачів статистичної інформації щодо міжнародного трансферу технологій. Розроблено новий підхід до статистичного спостереження та аналізу міжнародного трансферу технологій в Україні, який базується на обстеженні підприємств секторів виробничого та послуг на рівні Державного комітету статистики України та Національного Банку України.

Висвітлено світові тенденції у формуванні національної інноваційної стратегії (НІС) на основі міжнародного досвіду. Обгрунтовано доцільність створення комплексної НІС України, проаналізовано діяльність держави на світовому ринку високотехнологічних товарів як результат неефективної НІС.

Освещены мировые тенденции в формировании национальной инновационной стратегии (НИС) на основе международного опыта. Обоснована целесообразность создания комплексной НИС Украины, проанализирована деятельность государства на мировом рынке высокотехнологических товаров как результат неэффективной НИС.

Розглянуто трактування основних понять високотехнологічної виробничої сфери та інструментарій її оцінювання. Проаналізовано динаміку виробництва та експорту високотехнологічних товарів України. Визначено основні критерії ідентифікації високотехнологічних підприємств. Обгрунтовано доцільність адресного державного регулювання та стимулювання випуску національних високотехнологічних продуктів.

Оцінено сучасний стан виробництва та експорту високотехнологічних товарів України. Обгрунтовано доцільність індивідуального підходу у державному регулюванні та стимулюванні випуску національних високотехнологічних продуктів.

Розкрито сутність методології визначення високотехнологічних галузей та товарів. Адаптовано Класифікатор високотехнологічних товарів ОЕСР, надано оцінку зовнішньої торгівлі високотехнологічними товарами України у 2003 - 2008 рр., наведено порівняльний аналіз з окремими країнами.

Проаналізовано динаміку національного виробництва, доданої вартості та експорту товарів високотехнологічних секторів переробної промисловості 26 країн. Виявлено диспропорції у змінах цих показників протягом 20 років. Вперше запропоновано під час розрахунків високотехнологічної складової у товарному експорті країни застосовувати ваговий коефіцієнт; ввести у науковий обіг нові індикатори порівняльних переваг, в основі яких - принцип спеціалізації: RSP - коефіцієнт виявленої виробничої спеціалізації, CAVA - коефіцієнт порівняльних переваг країни у створенні доданої вартості, REX - виявлений ефективний експорт.

Досліджено еволюцію поняття "високотехнологічне виробництво" та генези міжнародних і національних методологічних підходів до агрегації галузей і продуктів за їх технологомісткістю. Реалізовано авторський науково-методичний та інформаційно-статистичний інструментарій ідентифікації високотехнологічних підприємств України й оцінки імпорту високотехнологічних товарів за сферами призначення. Запропоновано нові індикатори порівняльних переваг і теоретичні поняття, а також авторську систему заходів зі стимулювання дослідницької й інноваційної діяльності для піднесення національних високотехнологічних виробництв.

Визначено особливості, оцінку переваг і недоліків вітчизняної системи державного регулювання високотехнологічного виробництва, характеристику й обгрунтовано основні концептуальні підходи до вдосконалення державної економічної політики розвитку високих технологій. Подано результати дослідження зарубіжного та вітчизняного досвіду розвитку нанотехнологічної сфери високих технологій. Особливу увагу приділено систематизації підходів до формування політики розвитку зазначеної сфери та механізмів стимулювання впровадження нанотехнологій у промислове виробництво. Розглянуто порівняльний аналіз особливостей формування та функціонування інституційних систем забезпечення створення та комерціалізації високотехнологічних розробок. Запропоновані у ньому методологічні напрями, принципи та критерії оцінки результативності організаційно-економічного регулювання високих технологій представляють значний інтерес для вдосконалення державного механізму сприяння високотехнологічному розвитку національної економіки. Подано результати оцінки динаміки, тенденцій та ресурсних можливостей зростання обсягів національного ринку високих технологій. Проведено оцінку забезпечення вітчизняного процесу створення та комерціалізації високих технологій необхідним кадровим ресурсом. Значний рівень концентрації висококваліфікованого персоналу розглянуто як важливий індикатор технологомісткості виробництва та необхідний чинник зростання обсягів виробництва високотехнологічної продукції. Наведено результати дослідження регіональних механізмів сприяння створенню та розвитку високотехнологічних виробництв.

Проаналізовано динаміку поставок високотехнологічних товарів (ВТТ) в Україну за широкими економічними категоріями. Побудовано моделі імпорту капітальних, проміжних та споживчих ВТТ, визначено їх ключові детермінанти, здійснено порівняльний аналіз. Обгрунтовано доцільність диференціації ВТТ відповідно до їх призначення при дослідженні імпорту.

Увагу приділено формуванню теоретико-методологічних засад зі становлення національних високотехнологічних виробництв і стимулюванню їх розвитку. Виявлено особливості існуючих методологічних підходів на міжнародному та на національному рівнях до агрегації галузей і товарів за рівнем технологомісткості. Проаналізовано механізми впливу на організацію та розвиток національних високих технологій у провідних країнах світу. Визначено проблеми оцінки спеціалізації країн у глобальній високотехнологічній сфері та шляхи їх подолання. Розроблено та реалізовано інструментарій дослідження високотехнологічної виробничої сфери України. Обгрунтовано доцільність запровадження комплексу нових програм і заходів для вдосконалення інституційної структури НІС України та системний механізм становлення національних високотехнологічних виробництв.

Проаналізовано директивні документи ЄС щодо політики в сфері нанонауки та нанотехнологій. На прикладі Німеччини продемонстровано державну підтримку розвитку національної наноіндустрії та її результати, оцінено коло інституцій, технологічні напрями досліджень і галузі економіки, на інноваційні потреби яких вони орієнтовані. Визначено установи НАН України, чиї нанотехнологічні інноваційні продукти зорієнтовані на національне господарство, виявлено диспропорції у державному замовленні на підготовку спеціалістів, здатних генерувати нові знання, продукувати, адаптувати та використовувати передові технології. Встановлено найбільш затребувані бізнесом сектори нанонауки. Запропоновано авторське бачення ключових орієнтирів державної підтримки розвитку нанонауки та нанотехнологій в Україні: розвиток фундаментальних знань, активізація технологічних інновацій та їх комерціалізація, дотриманням соціальної відповідальності в процесі розвитку нанотехнологій.

Проаналізовано директивні документи ЄС щодо політики у галузі нанонауки та нанотехнологій. Запропоновано ключові орієнтири державної підтримки розвитку нанонауки та нанотехнологій в Україні.

Розглянуто тенденції світового ринку нанотехнологій та роль індустрій в цьому процесі. Вказано на необхідність посилення роли держави у розбудові нанонауки, нанотехнологій та індустрії в Україні.

Проаналізовано результати широких обговорень шляхів економічного розвитку після 2015 р., організованих ООН на світовому рівні. Експерти вказують на доцільність повернення урядів країн до питань розвитку промисловості; закликають до трансформації національних економік на користь зайнятості, зростання на базі створення доданої вартості та підвищення продуктивності через індустріалізацію; наголошують на необхідності сприяння забезпеченню всеохоплюючого і сталого промислового розвитку на фоні інвестиційно-інноваційної діяльності. Узагальнення дискусій провідних вчених світу показало, що в цілому в науковому товаристві досягнуто згоди щодо значущості держави та необхідності її прямого втручання у розвиток промисловості на інноваційній основі; нездатності нерегульованого ринку вирішити проблеми економічної відсталості країни; необхідності індустріалізації та захисту нових виробництв в економіках, які розвиваються. Аналіз державного апарату управління промисловим розвитком у провідних країнах світу розкрив наявність відповідних органів державної влади, що опікуються формуванням і реалізацією промислової політики на інноваційних засадах. Висвітлено відповідні програми і заходи, започатковані у США і країнах ЄС після фінансово-економічної кризи 2008 - 2009 рр. Сформульовано рекомендації для України щодо створення та реалізації промислової політики, визначення ключових орієнтирів і механізмів впливу, а також органу, на який мають бути покладені ці функції. Вказано, що інструменти політики будуть малоефективними і не дадуть поштовху сталому промисловому зростанню країни в умовах макроекономічної нестабільності.

Досліджено стратегії високих технологій для Німеччини. Проаналізовано механізм розробки цього документу та основні положення. Зроблено рекомендації для України.

Окреслено ситуацію з розвитком старт-апів в Україні. Обгрунтовано необхідність створення статистичного формуляру спостереження за інноваційною діяльністю вітчизняних старт-ап компаній. Представлено розроблену авторами програму спостереження за цими компаніями.